Як недивно але Ліверпуль багато чого зв’язує з цією країною ще аж з 1925 року, саме тоді з’явилися перші два легіонери на смарагдовому полі Анфілда, ними були Артур Райлі та Гордон Ходжсон. Гордон попав на олівець тренера червоних у 1924 році коли зі збірною ПАР здійснював турне Англією де зокрема відбулася гра з Ліверпулем. Перший сезон (1925/1926) Гордон провів на посередньому рівні, 12 матчів в яких забив 4 гола, погодьтеся не кращий результат. Та як виявилося Ходжсон тільки розминався, в наступних дев’яти сезонах він став справжнім вістрям атаки "червоних" і справжнюю машиною по забиванні голів. Гордон став легендою клубу і одним з найкращих гравців свого часу. Ходжсон забив 233 м'яча в 358 матчах та ставав кращим гравцем Англії та кращим гравцем Ліги. Засмучує лиш те що в той час Ліверпуль пригальмував в своєму розвитку і за цей період не розжився трофеями. За збірну ПАР провів 1 офіційний матч після чого взяв англійський паспорт (батьки Гордона були англійцями). Рекорд Гордона 36 голів за сезон який був побитий Хантом через 40 років та рекорд в 17 хет-триків. В січні 1936 року в 31 рік покинув клуб і відправився в Бірмінгем захищати кольори Астон Вілли після Вілли був Лідс в якому і закінчив кар'єру, після війни тренував Порт Вейл. 1951 року легенда Ліверпуля покинула наш світ в віці 47 років.
Другим футболістом який прийшов у 1925 році в стан "червоних" був воротар Артур Райлі. Артур прийшов в клуб як дублер Скотта. Дебют Артура відбувся вже в першому сезоні, та аж до початку 30-х років він був запасним, лише 11 раз замінив в рамці великого ірландця. Та після ери Скотта на цілих десять років Райлі зайняв місце в рамці. В Райлі була таж сама проблема що і в Гордона відсутність трофеїв. 15 років Артур віддав клубу як гравець та ще 25 років доглядав за газоном Анфілда, на цьому посту він змінив свого батька.
Беррі Ніввенхоус був помічений Джорджем Паттерсоном і запрошений до Ліверпуля в 1933 році. Беррі відрізнявся прекрасною технікою і відмінною швидкістю, що дозволяло йому регулярно вислизати від опонентів. Протягом шести сезонів він залишався постійним гравцем основного складу, ось тільки домогтися серйозного успіху з клубом ніяк не міг. У 1939 році почалася Друга світова війна, і чемпіонат Англії був перерваний, ледь встигнувши розпочатися. За час війни Беррі встиг "погостювати" в Арсеналі, Астон Віллі і Вест Хемі, а після завершення бойових дій знову повернувся до складу "червоних". Йому було вже майже 35 років, коли розпочався перший повоєнний чемпіонат, проте Беррі продовжував виходити на поле, хай і не так часто, як раніше. За підсумками сезону "червоні" виграли турнір, так що в кінцевому рахунку Ніввехоус отримав заслужені лаври. Помер Беррі в 1984 році, але точна дата і місце його смерті невідомі.
Нападник Ленс Карр прийшов в команду 1933 року. 31 раз виходив на поле у складі Ліверпуля в матчах національного чемпіонату. У сезоні 1933/1934 він провів лише дві гри, в сезоні 1934/1935 - 5 матчів, в яких двічі вражав ворота супротивників. У сезоні 1935/1936 Карр прийняв участь у 21 поєдинку своєї команди з двадцяти шести, проведених командою. Він забив 8 голів у чемпіонаті і два рази грав за мерсисайдців у розіграші Кубка.
Дірк Кемп прийшов у 1936 році і зіграв лише 36 матчів, не витримавши конкуренції свого земляка. Кар'єра Кемпа закінчилася з початком війни.
В 1937 році клубом був підписаний Арман ван ден Берг. Берг виступав на позиції вінгера. Його дебют у першій команді відбувся на "Гудісон Парк" 16 лютого 1938 року в матчі, у якому Джек Балмер відкрив рахунок через 10 секунд після початку гри! Арман зіграв 12 разів у першій половині того сезону, але в другій половині втратив місце в основному складі і не грав до наступної весни. Він був у команді, коли почалася війна, та перервала сезон футбольної ліги, але команда продовжила виступати в негайно ж створеному Західному дивізіоні і Військовому кубку ліги. З чотирьох голів, забитих Арманом за "червоних", два були досить драматичні: він зрівняв рахунок на 89-й хвилині в матчі проти Лестера в жовтні 1938 року, а через три тижні забив на першій хвилині в матчі, що закінчився внічию 3:3 на Анфілді проти Хаддерсфілд Таун.
Роберт Прайдей прийшов у Ліверпуль в 1945 році і пробув до 1949 року. Універсальний вінгер провів не багато часу на полі в складі "червоних". В сезоні 46/47 Роберт провів 9 матчів, яких тим не менше не вистачило для того щоб получити золоту медаль, тим не менше в цьому сезоні в заключних матчах Роб приніс своїми двома голами чотири очка.
Хью Джеррард, сезон 52/53 і 4 матчі. Навіть нема що написати практично про однофамільця Стівена.
Роберт Рудхем ще один кіпер з ПАР як і Ходжсон попав на Анфілд після турне збірної. Більшість своєї кар’єри в Ліверпулі "Дуг" провів борячись за основу. В першому сезоні 54/55 Роберт пропустив 9 м'ячів в одній грі проти Бірмінгема, але місця в основі не втратив, в сезоні 55/56 він провів 17 стартових поєдинків в основі після чого засів на банку. Своєрідні "американські гірки" продовжувалися і надалі то основа то лавка запасних.
Джонстон Крейг народився в ПАР, ріс в Австралії, а грав за англійську молодіжку. Починав грати на зеленому континенті в "Сідней Сіті". Потім виступав за Міддлсбро. З 1981 по 1988 - гравець Ліверпуля. За клуб зіграв 268 матчів, забив 40 голів. Чемпіон Англії, володар КЄЧ. У 1988 у віці 27 років несподівано вирішив кинути футбол і повернутися до Австралії, щоб доглядати за хворою сестрою. Там він почав писати пісні (пісня, присвячена Ліверпулю, добиралася до 3-го місця в Британському хіт-параді), а також працював на телебаченні. Протягом декількох років після звільнення з Ліверпуля Крейга намагалися запросити до себе майже всі провідні клуби Великобританії, проте австралієць ясно дав зрозуміти, що він думає про це: "Я ніколи не буду грати ні в одному іншому клубі окрім Ліверпуля. Єдиною командою, за яку я міг би зіграти крім "червоних", є дубль "червоних". Ця заява футболіста додала йому популярності серед уболівальників клубу, хоча він і так був надзвичайно популярний і шанований у їхньому середовищі.
Через рік після від'їзду Крейга сталися сумні події на Хіллсборо, і засмучений австралієць не тільки влаштував у себе в країні збір коштів у фонд допомоги постраждалим, але і перетнув океан, щоб сім днів по тому бути присутнім на заходах в самому Ліверпулі і бути разом з сім'ями 96 уболівальників клубу, які ніколи не повернуться додому. Джонстона з повним правом можна назвати винахідником, саме йому належить авторство футбольного взуття Predator, а також розробка власного бренду дощок для серфінгу. Крейг також пробував себе на теренах фотографа і музичного імпресаріо. Список його захоплень можна продовжити до нескінченності. Назва його автобіографії "Той, Хто йде в одиночку" (Walk Alone) якнайкраще характеризує його як абсолютно унікальну людину, єдиного в своєму роді. А той факт, що він випустив свою книгу в пам'ять про жертв подій Ейзель і Хіллсборо говорить про те, наскільки не байдужа йому спільнота вболівальників "червоних", яке одного разу прийняло його в свої ряди, за те що він заради Ліверпуля був готовий гризти землю.
$IMAGE11$
Брюс Гроббелар – клоун у воротах, людина ексцентричність… як тільки не називали його та всі сходяться на одному що це - легенда Ліверпуля. Нелегка доля випала Брюсу, такі повороти долі можна побачити напевно в мексиканських фільмах. Брюс Гроббелар народився в родині багатого фермера. Коли Брюс був ще зовсім малим, в Родезії спалахнула багаторічна громадянська війна, яка затьмарила його дитинство і юність. Брюс почав свою кар'єру в клубі Хайлендерс, що базується в місті Булавайо, другому за величиною місті Родезії. Однак незабаром його, юного спортсмена і воротаря молодіжної збірної країни, призвали в армію, в особистий парашутно-десантний батальйон спецназу тодішнього прем'єра Родезії Яна Сміта, що складався з кращих молодих спортсменів країни. Гроббелар проходив військові тренування під керівництвом інструкторів Моссада, потім його загін став здійснювати каральні рейди проти терористів, на рахунку Гроббелара десятки людських життів. Віддавши 1.5 років війні, Брюса перевели в запас не без допомоги зв’язків його батька. Недовгий період в Джомо Космос і сім'я Брюса переїхала в США де з футболом було складно, тож Гроббелар грав професійно в бейсбол. У 1979 році був помічений скаутами канадської команди Ванкувер Уайткепс з якою і підписує контракт.
В Ліверпуль Гроббелар потрапляє 17 березня 1981 року за суму 250 000 фунтів і зразу ж стає жертвою скаузерського гумору. Пейслі, будучи веселою людиною, одразу ж ознайомив свого новобранця з тонкощами скаузерского гумору. Брюс, прилетівши з Ванкувера в Лондон, зателефонував запитати у наставника, куди йому далі прямувати. Той у свою чергу коротко відповів: "Ти знаєш, де знаходиться Манчестер?". Приїхавши у "вороже" місто і не знайшовши там представника Ліверпуля, він знову подзвонив, на що йому здивованим голосом відповіла секретар: "Ви не знаєте, де знаходиться Ліверпуль?". Як незабаром дізнається Брюс, підступи Пейслі і Сондерс уклали парі на те, чи зможе їх новачок сам дістатися до Ліверпуля.
Зоряним часом Брюса став римський фінал Кубка чемпіонів 1984 року, в якому нам протистояла Рома. Матч завершився з рахунком 1:1 (у нас відзначився Філ Ніл), а в серії пенальті сильнішим виявився Брюс Гроббелар! Його "макаронні ноги" так шокували Франческо Граціані, що він відправив м'яч вище воріт. "Червоні" виграли, а Гроббелар став першим африканцем, який виграв Кубок чемпіонів. Досягнення:
Володар Кубка європейських чемпіонів: 1983/84
Фіналіст Кубка європейських чемпіонів: 1984/85
Чемпіон Англії: 1981/82, 1982/83, 1983/84, 1985/86, 1987/88, 1989/90.
Володар Кубка Англії: 1985/86, 1988/89, 1991/92.
Володар Кубка англійської Ліги: 1981/82, 1982/83, 1983/84.
Володар Суперкубку Англії: 1983, 1989, 1990, 1991 Особисті:
Друге місце в списку кращих голкіперів в історії Ліверпуля за опитуванням уболівальників
За версією ІФФХС займає 7-е місце в десятці кращих воротарів Африки
У листопаді 1994 Гроббелар був звинувачений бульварною газетою The Sun в тому, що під час перебування в Ліверпулі він брав хабар від однієї з команд, даючи згоду на потрібний рахунок, навіть існував відеозапис цього інциденту, де Гроббелар обговорює цей захід. Разом з ним були звинувачені в договірних матчах воротар Вімблдону Ханс Сегерс, нападаючий Астон Вілли Джон Фашан і малайзійський бізнесмен Хенг Суан Лім. Гроббелар стверджував, що він лише збирав свідчення злочинного задуму з наміром принести докази в поліцію. Після двох судових розглядів присяжні не змогли домовитися про вирок, Гроббелар та інші підсудні були звільнені в листопаді 1997 року. Пізніше Гроббелар пред'явив позов газеті на 85 000 £ і виграв справу. Sun знову подала в суд на Гроббелара, розгляд взяла на себе Палата Лордів, яка встановила, що хоча багато тверджень не були доведені (зокрема, не було доведено те, що хабарі могли вплинути на результат матчів), все ж була підстава для тверджень про непорядність Гроббелара (він і сам визнав, що брав хабара), і сума виплати по позову на користь Гроббелара була скорочена до 1 £ - найнижчої ціни за наклеп, яка можлива у Великобританії. Також Гроббелара зобов'язали сплатити газеті The Sun судові витрати на суму 500 000 £. Гроббелар був нездатний виплатити цю суму і оголосив себе банкротом.
Шон Данді провів в команді лише сезон 98/99 і ніяк не зміг себе зарекомендувати.
Марк Гонсалес. Ви можити сказати автор ти що вижив з розуму він же чилієць яке відношення він має до ПАР?! Марк народився в ПАР і провів перші 10 років свого дитинства саме в цій країні, де його батько, чилійський футболіст грав за одну з місцевих команд. Цікавим є і той факт що після повернення на історичну батьківщину першим клубом Марка був клуб Евертон. Гонсалес був підписаний літом 2006 року, дебютувавши в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти Маккабі, змінивши на полі Стіві Джі і забивши переможний м’яч.
Spion Kop (Коп) є найбільшою одноярусною трибуною в Англії - більше 12 000 глядачів. Названа вона в честь височини в Південній Африці (Spion Kop) в околицях якої пройшла битва між англійськими військами і голландськими бурами.
