"660 games, 346 goals and 1 moustache - It's Ian Rush!" Валлієць, чию фотографію логічно розмістити в енциклопедичному словнику для ілюстрації статті "Бомбардир", більше десяти років після завершення кар'єри зберігає за собою звання найрезультативнішого гравця в історії клубу.

Лише у графі "м'ячі в чемпіонаті Англії" він відстає на 16 голів від Роджера Ханта, на рахунку якого 245 точних ударів за "Червоних", але всі інші бомбардирські рекорди по праву належать Рашу. Неперевершеними, крім загального числа забитих м'ячів, залишається його рекорд в 49 голів в Кубку Ліги (Всеанглійського, який він ділить з Джефом Херстом) і кращий показник ХХ століття для бомбардирів в Кубку ФА - 44 м'ячі (39 з них у складі Ліверпуля). Ніхто досі не може перевершити рекорд валлійця в 5 м'ячів, забитих у фіналах Кубка Англії. Ще одне, особливо цінне для уболівальників "Червоних", досягнення Раша - це 25 голів у мерсисайдському дербі.

Немає в Англії жодного іншого футболіста, хто п'ять разів ставав би переможцем розіграшу Кубка Ліги, а загальний рахунок трофеїв валлійця за роки перебування на "Енфілді" - це п'ять чемпіонських звань, Кубок Європейських Чемпіонів і "Золота бутса" кращому бомбардирові Європи, отримана в 1984.

У 1980 Раш став найдорожчим на той момент юніором, коли "Червоні" придбали його у Честера за 300.000 фунтів. Вже сезон 1981/82 він закінчував у статусі найрезультативнішого гравця команди, в 49 матчах всіх турнірів відзначившись 30 разів.

Разом з Кенні Далглішем валлієць утворив один із самих ударних атакуючих дуетів в історії англійського футболу, що було найкращим чином продемонстровано в легендарному фіналі Кубка ФА 1986 проти Евертона, перемога в якому принесла Ліверпулю перший "золотий" дубль в історії.

Сезон, проведений в Ювентусі, ніяк не позначився на статусі Раша як живої ікони "Копа", і він, повернувшись на "Енфілд" влітку 1988, продовжував забивати суперникам Ліверпуля аж до кінця сезону 1995/96, коли ветеран-нападаючий перейшов в Лідс Юнайтед.

Дивним чином, деб'ют Раша в кольорах національної збірної відбувся ще раніше, ніж його перший матч за енфілдскій клуб. Вперше зігравши за Уельс 21 травня 1980, він у результаті встановив рекорд результативності для валлійської збірної, коли в 73 матчах забив 28 голів.