Вчора ми знову переконались, що "Ліверпуль" - не "Барселона" і якість володіння в потрібний результат перетворювати ми не в змозі. Так чи потрібно далі працювати в цьому напрямку, чи варто все ж знайти альтернативний варіант?

По типу гравців, які сьогодні зібрані в Ліверпулі, аж ніяк не підходить схема 4-5-1, та її подальші модифікації. До того ж ще весною були плани про «британський» Ліверпуль, в основу тактичної схеми якого буде покладено класика англійського футболу. Але, що ми зараз маємо? Ми маємо двох  форвардів! Одного нулячого, а іншого дискваліфікованого! Ми маємо чотирьох вінгерів, двоє з яких грають погано, але грають постійно, а двоє грають, можна сказати добре, але грають по великих святах. Ми маємо достатню кількість центр беків, але при цьому в нас немає опорника! З захистом все більш-менш ясно і стабільно!

Відколи пішов із команди Рафаель Бенітес, якого фанати через важкий характер і довгий язик навіки зненавиділи, Ліверпуль так і не показав не те, що результату, а якісної гри на довгих відрізках. Результату в нас не було уже давненько! Так от при Бенітесі була командна гра, над тактикою працювали більше ніж над фізичною підготовкою. Саме тому при одній тактичній схемі, суперник не знав яким чином будуть діяти гравці Ліверпуля. Пішов Бенітес, прийшов Ходжсон. Ні гри, ні результату, ні духу. Поодинокі перемоги були здобуті лише подвигами окремих гравців (а їх було двоє Торрес або Джеррард). Звільнили Роя, на заміну якого призвали внутрішнього бійця і живу легенду – Кенні Далгліша. Із завданням підняти команду він впорався на УРА! Але зліпити дійсно сильний клуб він так і не може!

Та й взагалі, англійський футбол зараз переживає певну кризу. Мало того, що збірна ні на що не здатна, а й клуби не можуть протистояти візаві із Німеччини, Італії чи Іспанії. А все чому? В той час як представники кожної країни продовжували гнути свою лінію, свою тактику, свій стиль гри, вироблений десятиліттями, англійці на межі століть почали змінювати свою гру. Забрали одного форварда, наситили центр, хоча комбінувати в ньому так і не навчились. До того ж, змінили гравцям фланги так, що для того щоб загострити потрібно зміщуватись в центр, залишивши флангову гру, яка завжди була візиткою британських команд. Взяти, наприклад той ж Манчестер Юнайтед! В часи славного Роналдо, манки грали більш широко, прямолінійно, і рівних їм дійсно не було. Але після продажі цього гравця команда з Манчестеру почала будувати Барселону і нічого путнього поки що не виходить.

Що стосується Ліверпуля, то британський стиль, схоже б міг сильно допомогти команді тактично. Ми вже переконались, що тенденції сучасного футболу нам не підходять, адже по них ми можемо лише підійти до штрафної і розгубитись. В нас центр поля насичений британськими гравцями! А це означає, що успішно, ефектно і найголовніше ефективно комбінувати ми ніколи не будемо. Натомість швидкий перехід від оборони в атаку, за наявності мозку Джеррарда, лівої Адама, швидкості Даунінга та Белламі, а також незрозуміло чому Хендерсона - нам забезпечений. Ми можемо пересвідчитись наскільки британський стиль гри дає ефект на прикладі Тоттенхема, який схоже всерйоз претендує не те, що на Лігу Чемпіонів, а навіть й на чемпіонство в поточному сезоні, при своїй обмеженості у фінансах в порівнянні з іншими клубами великої шістки.

Тож давайте розберемось в п’яти тактичних схемах, які потенційно можуть бути використані в Ліверпулі. А потім шляхом голосування виберемо найбільш підходящу на думку українських фанатів.

1. 4-5-1

Схема, за якою ми зазвичай граємо.

Плюси. Плюсом цієї тактичної схеми є те, що насичений гравцями центр поля дає змогу контролювати м'яч, а отже і перебіг гри. Флангові півзахисники забезпечують швидку доставку м’яча в атаку. Центральні хави підтримують атаку із глибини, а також стають на заваді контр-випадів суперника,  що дозволяє мало пропускати. Флангові захисники підключаються до атаки, створюючи додаткову ширину, в той час, коли вінгери зміщаються до центру.

Мінуси. Мінусами є, перш за все, наш підбір гравців. Центральні захисники не можуть віддавати націлені передачі через пів поля. Вінгери зазвичай впираються у оборону на лінії штрафної повертають глибоко в центр і м’яч втрачають. Наш всіма любимий Енді настілки залежний від партнерів, що без їх допомоги не може ні м’яч прийняти, ні відібрати його, ні просто дістати його в повітрі. А Суарес так часто заграється, що іноді для команди краще, коли його немає! Центр-хави не навчені до такої грі і іноді втрачають м’яч в простих ситуаціях. Граючи по цій схемі важко протистояти прямолінійності.

Проблемні позиції: Правий внгер, центр форвард, опорний півзахисник.

2. 3-6-1

Схема, до якої минулого сезону неодноразово прибігав Кенні Далгліщ.

Плюси. Створюється ефект чисельної переваги за рахунок зменшення кількості гравців на фланзі. При цьому, звільнені гравці стають вільними художниками і постійно з’являються в зонах м’яча, що дає змогу краще заплутати суперника. При цьому велика щільність гравців не дозволяє розгортати контр атаки. В пізніх фазах оборони один центр бек відходить на один фланг, а опорник на інший, таким чином компенсується дира на флангах оборони.

Мінуси. Серед мінусів вбачається перехід від оборони в атаку, та від атаки в оборону. Атака розвивається лише позиційно, так як зв’язна ланка між захистом і обороною до цього декласована на відбір м’яча.

Проблемні позиції: Таранний форвард, центр захисту.

3. 4-4-2

Сама що не є класика англійського футболу. Швидкість, боротьба. Фантастика.

Плюси. Блискавичний перехід від оборони в атаку та навпаки, який забезпечується потрібним підбором гравців в центр поля. Постійна небезпека на флангах. Ефект присутності у штрафному який забезпечується тараном, та навколо нього, зусиллями другого форварда. Відкритий другий фронт для ударів здалеку. Велика кількість гольових моментів та постійна динаміка гри. Велика кількість забитих голів. Здатність вигравати у команд будь-якого класу.

Мінуси. Поганий контроль м’яча через швидке долання центру поля. Багато пропущених голів через малу кількість гравців, які безпосередньо приймають участь у відборі, та пустоту в опорній зоні. Пасивність флангових захисників, порівняно з іншими схемами.

Проблемні позиції: Таранний форвард, правий півзахисник.

4. 3-4-3

Нова ера у тактичному світі, започаткована Пепом Гвардіолою.

Плюси. Новизна. Налагоджений перехід від оборони в атаку, який забезпечується специфічним розташуванням гравців на футбольному полі. Більша свобода дій для гравців лінії нападу. Якісний контроль м’яча та досконала під страховка, знову ж за рахунок розташування. Постійна зміна позиціями, що дозволяє заплутати суперника, якій знову ж таки сприяє правильне розташування.

Мінуси. Низька динаміка гри, адже все що не робиться, робиться повільно. Таким чином, якщо до повної самовіддачі добавити максимальні швидкості з'являються проблеми. Під час оборони вразливим місцем є фланги захисту, адже бровочники більш орієнтовані на атаку, а в функціях опорника не передбачено відхід на фланг, максимум в центр. Центральні беки при швидких атаках не встигають повністю перекривати зони. Відстуність додаткової ширини.

Проблемні позиції: Центр форвард, центр оборони.

5. 4-3-1-2

Італійська класика, яка живе й досі.

Плюси. Швидкий перехід від оборони в атаку та навпаки, що забезпечується грою трьох центральних півзахисників та майже стовідсоткова реалізація моментів за рахунок трьох атакуючих хвиль. Перша – пара форвардів. Другу – плеймекер. Третя – підключення флангів. Мала кількість пропущених голів. Точність і злагодженість в діях. Висока ефективність.

Мінуси. Малий відсоток в контролі м’яча. Низька ефектність, що призводить до того, що вболівальники не  в захваті від неї. Гра спалахами.

Проблемні позиції: Цетр форвард, опорний півзахисник, атакуючий півзахисник

На головній сторінці сайту розміщене опитування, мета якого визначити найбільш підходящу схему для Ліверпуля. Голосуйте!